За що і з ким боровся Степан Бандера?

Степан Андрійович Бандера народився 1 січня   1909 у селі Старий Угринів, Калуського повіту, Станіславського воєводства (Східна Галичина), Австро-Угорщина. 

Символічно, що прізвище Бандера ("bandera") іспанською мовою означає "прапор", а С.Бандера став справжнім прапором для усіх сучасних поколінь українців, символом нації, її незнищенного духу і нескореності.

РОДИНА

Батько,  Андрій Михайлович Бандера, 1882 р.н., греко-католицький священик. Походив із міста Стрий, Львівського воєводства. Закінчив Стрийську гімназію, богословський факультет Львівського університету.

23 травня 1941 року був заарештований НКВД.  5 днів перебував у Станіславській тюрмі, решту - у Київській. Радянською владою був засуджений до розстрілу і через три дні, 10 липня 1941 року, розстріляний.

Мати, Мирослава Володимирівна Бандера (Глодзінська), походила зі старої священичої родини (була донькою греко-католицького священика Володимира Глодзінського з села Старий Угринів), померла весною 1922 року від туберкульозу.

З початком окупації України фашистськими військами одину із похідних груп ОУН очолив молодший брат Степана — Богдан. Він загинув від рук гестапо у 1942 чи 1943 році на півдні України, ймовірно на Херсонщині.

Братів Олександра (доктора політекономії) та Василя (випускника факультету філософії Львівського університету)  у 1942 році німецькі фашисти вбили у концтаборі "Освєнцім".

Сестер Оксану та Марту-Марію радянською владою у травні 1941 року було заарештовано і заслано до Сибіру (Красноярський край). Керівництво СРСР десятиліттями не дозволяло їм повернутися до України — Марта-Марія Бандера померла на чужині у 1982 році, а літня Оксана Бандера повернулася на Батьківщину лише у 1989 році, після майже 50 років життя у Сибіру. Вона упокоїлась у мирі  24 грудня   2008 року.  

Сестра Володимира, в той час уже матір шести дітей, котру заарештували 23 березня 1946 року, перебувала у радянських виправно-трудових таборах від 1946  до 1956 року. Володимира померла у 2001 році.

СТЕПАН БАНДЕРА

У вересні 1928 року, після закінчення гімназії в м.Стрий,  Степан Бандера вступив на аґрономічний факультет Львівського політехнічного університету, де вчився до 1933 року. 1929 року вступив до новоствореної тоді Організації Українських Націоналістів, а вже чотирма роками згодом став керівником ОУН в Галичині.

Під керівництвом Бандери ОУН починає серію каральних акцій проти представників польської окупаційної влади. Радикальні ідеї С.Бандери приваблювали молодь, яка становила основу тодішньої ОУН. Слід зазначити, що у тогочасних умовах насильство було інструментом фактично усіх сторін.

У цей період ОУНівцями було здійснено три політичних вбивства, що отримали значний розголос — шкільного куратора Станіслава Собінського, звинувачуваного у нищенні поляками українського шкільництва та полонізації; секретаря консульства СРСР у Львові Олексія Майлова, як протест проти Голодомору в Україні; та вбивство міністра внутрішніх справ Польщі   Броніслава  Перацького, за якого польська влада провела криваві акції умиротворення українців. Степан Бандера здійснював загальне керівництво замахами на Майлова і Перацького.

В червні 1934 року С.Бандера був ув'язнений польською поліцією і був під слідством у в'язницях Львова, Кракова і Варшави до кінця 1935 року. В кінці 1935 на початку 1936 року відбувся процес перед окружним судом у Варшаві, в якому Бандера, разом з 11 іншими обвинуваченими, був засуджений за приналежність до ОУН та за організацію вбивства міністра внутрішніх справ Польщі   Броніслава  Перацького. Потім, влітку 1936 року, був другий великий процес над ОУН у Львові. В результаті цих судів Бандеру двічі засудили до смертної кари, яку було замінено на довічне ув'язнення. Після того він сидів у в'язницях  «Святий Хрест»  коло Кельц,  у Вронках коло Познаня і в Берестю над Бугом  до вересня 1939 року. 13 вересня 1939 року, коли положення польських військ на тому відтинку стало критичним, в'язнична адміністрація і сторожа поспішно евакуювалися і в'язні вийшли на волю.

В першій половині січня 1940 року Бандера прибув до Італії. У Римі студіював і зробив докторат з політично-економічних наук. Одружився.

Перед вибухом німецько-радянської війни С.Бандера ініціює створення Українського Національного Комітету для консолідації українських політичних сил до боротьби за державність. Бандера ніколи не мав ілюзій щодо Німеччини. Зокрема, 1938 року стрийський журнал "Світ" помістив статтю про те, що Україні за німців призначена роль колонії, а статтю підписав також Бандера. Саме через протилежне ставлення до Німеччини 6 лютого 1940 року в ОУН стався розкол  на дві частини - С.Бандери і А.Мельника, який виступав за співпрацю з німцями.

Отож, 30 червня    1941 р. у Львові було проголошено відновлення Української Держави.  Проте А.Гітлер доручив своїй поліції негайно зліквідувати цю «змову українських самостійників».  Німці заарештували С.Бандеру вже через кілька днів після акту проголошення відновлення Української Держави, -  5 липня   1941 у Кракові. С.Бандеру утримували спочатку у в'язниці, а потім — у концтаборі "Заксенгаузен",  де він перебував до грудня 1944 року.